Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.11.2014 року у справі №916/931/14
Постанова ВГСУ від 14.07.2015 року у справі №916/931/14
Постанова ВГСУ від 31.03.2015 року у справі №916/931/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року Справа № 916/931/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі№ 916/931/14 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"простягнення 267458,11 грн.,за участю представників сторінвід позивача:Мишко О.В. (довіреність від 26.12.2014 № 5507),від відповідача:Чернишева А.О. (довіреність від 12.03.2015 № 22),

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії у червні 2014 року звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 267458,11 грн. боргу за неналежне виконання умов договору майнового сервітуту № 645-0/106-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме: причалом № 12 довжиною 200 метрів (архівний номер паспорту 85105) за вересень - грудень 2013 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2014 (в складі колегії суддів: Степанова Л.В. - головуючого, Брагіна Я.В., Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/931/14 (в складі колегії суддів: Лисенко В.А. - головуючого, Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.) позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії 267458,11 грн. заборгованості та 5349,16 грн. судових витрат.

Рішення та постанову мотивовано тим, що договір не є нікчемним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, позивачем доведено належними доказами здійснення робіт відповідачем на об'єктах сервітуту у період дії договору, а також наявність заборгованості відповідача у сумі 267458,11 грн. в результаті порушення останнім умов договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 у справі № 916/931/14 (в складі колегії суддів: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.) касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/931/14 частково задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 916/931/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанову мотивовано тим, що суди не врахували та не дослідили: чи позивач належним чином оформив речові докази та інші права і їх обтяжень на нерухоме майно щодо якого встановлено сервітут.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.02.2015 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14 (у складі колегії суддів: Колоколова С.І - головуючого, Разюк Г.П., Петрова М.С.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії заборгованість у розмірі 267458,11 грн. та судовий збір у розмірі 5349,16 грн.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 22.06.2015 № 05-05/811 у зв'язку з відпусткою судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Дерепи В.І., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В. від 13.07.2015 № 05-05/1047 у зв'язку з виходом з відпустки судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно з розподільчими балансами, та утворено, внаслідок виділу, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.

Пунктом 7 наказу встановлено, що після проведення державної реєстрації адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

Відповідно до акта приймання-передачі від 13.06.2013 № 482/19, до Адміністрації передано основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013, в тому числі причали Іллічівського морського порту.

З пояснень позивача вбачається, що після передачі від ДП "ІМТП" за актом приймання-передачі, зазначені причали знаходились на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження власника (особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні).

Для забезпечення виконання робіт ДП "ІМТП" між ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ" (власник) та ДП "ІМТП" (сервітуарій") укладено договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 645-0/106-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013, згідно з яким власник, на визначених договором умовах оплати, надає сервітуарію право обмеженого користування належними власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал № 12, довжиною 200,00 м, архівний номер паспорту 85105 (пункт 1.1. договору).

Право користування сервітуарієм причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами сервітуарія (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору, сервітут не підлягає відчуженню.

Строк сервітуту - період дії договору (пункт 1.4. договору).

Ціна договору та порядок оплати передбачено розділом 2 договору.

Згідно з пунктом 2.3. договору, оплата сервітуту здійснюється сервітуарієм щомісячно, до 30-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Сервітуарій зобов'язаний своєчасно та на умовах договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (пункт 3.2. договору).

Власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно до розділу 2 договору (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору, власник зобов'язаний надати на умовах договору сервітуарію обмежене право користування причалом, визначеним пунктом 1.1. договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що за невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами, починаючи з 21.08.2013 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України. Договір діє до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 7.1. договору).

Позивачем виконано умови договору у повному обсязі та виставлено відповідачу рахунки з оплати (використання причалу) на загальну суму 267458,11 грн.

Відповідачем (сервітуарій) виставлені рахунки не оплачено у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 267458,11 грн.

Про фактичне використання відповідачем об'єкту сервітуту свідчать документи, а саме: договір про надання координаційних та організаційних послуг від 15.07.2013; змінно-добовий оперативний план роботи морського порту Іллічівськ за спірний період; таймшити щодо здійснення портом навантажувально-розвантажувальних робіт на об'єкті сервітуту (причал №12).

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до статуту адміністрації, адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Згідно з приписами частини 2 статті 74 Господарського кодексу України, пункту 4.2 статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. У будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначалось, судами встановлено, що між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" укладено договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 106-П-ІЛФ-13 від 30.08.2013, відповідно до якого позивач, на визначених договором умовах оплати, надає відповідачу право обмеженого користування належними власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №12.

Відповідно до положень статті 403 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Статтею 406 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення сервітуту. Сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вказаний договір без будь-яких зауважень підписано уповноваженими представниками адміністрації та порту, і скріплено печатками сторін.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтями 173, 175 Господарського кодексу України, цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач, в порушення умов договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту, не здійснив оплату у зв'язку з чим станом на час розгляду справи заборгованість відповідача складає 267458,11 грн.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції щодо здійснення відповідачем робіт на об'єктах сервітуту у період дії договору, оскільки факт здійснення робіт підтверджується змінно-добовим оперативним планом роботи морського порту Іллічівськ за спірний період; таймшитом щодо здійснення Портом навантажувально-розвантажувальних робіт на об'єкті сервітуту (причал № 12).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що рахунки з оплати (використання причалу), які одержані відповідачем не оплачені.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ" та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 267458,11 грн.

Одеським апеляційним господарським судом не встановлені випадки припинення сервітуту визначені статтею 406 Цивільного кодексу України, випадки, а саме: сервітут не припинявся, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, строк, на який було встановлено сервітут не сплив; обставини, які були підставою для встановлення сервітуту не припинені. За рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення сервітут також не припинявся.

Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що попередня судова інстанція, під час нового розгляду справи, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надала належну оцінку, з дотриманням наведених ними норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги загальний принцип свободи договору (виключення з якого прямо передбачені законом), а також визначений законодавцем підхід до визнання договору укладеним, з огляду на відсутність тотожності у правовому змісті термінів "правочин" та "право", "сервітут" і "земельний сервітут", встановивши досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов наявного чинного договору, який не є нікчемним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, з'ясувавши зміст договору та фактичні обставини виконання сторонами договірних зобов'язань, перевіривши розмір наявної заборгованості, за відсутності у чинному законодавстві України приписів щодо обов'язковості державної реєстрації договору - дійшов до обґрунтованих висновків щодо укладеності договору та неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, тому правомірно задоволено позов.

Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14 Господарського суду Одеської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14 Господарського суду Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 916/931/14 Господарського суду Одеської області залишити без змін

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.